У 2022 році — одразу після початку повномасштабної війни Росії проти України — розпочалася наша волонтерська діяльність на підтримку біженців. З одного дня на інший ми зіткнулися з гуманітарним викликом, який вимагав повної віддачі — вдень і вночі. Багато з нас працювали цілодобово: на вокзалах, у центрах первинного прийому, супроводжували людей до державних установ, шукали житло — часто на межі фізичних та емоційних можливостей.
Те, що починалося як спонтанна допомога, дуже швидко перетворилося на важливу опору громадянського суспільства. Безліч волонтерів організовували трансфери, супроводжували до адміністративних процедур, перекладали, допомагали знаходити приватне житло і, найголовніше, давали людям орієнтир і людське тепло в надзвичайній ситуації.
Регіональний телеканал SWR висвітлив цю громадянську ініціативу в програмі «Zur Sache Baden-Württemberg». У сюжеті було показано, як виглядає практична допомога на місцях — напряму, без зайвої бюрократії та з великою особистою залученістю. Зокрема, знімальна група супроводжувала нашого учасника Павла Леонідова під час прийому матері з сином після їхнього прибуття. Репортаж наочно продемонстрував те, що щодня роблять багато волонтерів: допомагають людям адаптуватися, створюють відчуття безпеки та підтримують у перших кроках до нового життя.
Водночас у програмі було порушено й іншу тенденцію, з якою стикаються багато ініціатив: із затягуванням війни початкова хвиля солідарності помітно зменшилася. Волонтерські структури досягають своїх меж, сили виснажуються, приватні ресурси скорочуються. При цьому потреба в підтримці залишається високою, а знайти достатню кількість людей, готових брати на себе довгострокову відповідальність, стає дедалі складніше.
Саме тому надзвичайно важливо робити це залучення видимим — не лише як згадку про винятковий період солідарності, а й як заклик зберігати та зміцнювати її в довгостроковій перспективі. Інтеграція потребує часу, стабільності та людей, готових і надалі брати на себе відповідальність.